«Україна – єдина країна»

Мета: виховувати почуття патріотизму, гордість за свою Батьківщину – Україну

Наочне оформлення: державна символіка, карта України, портрет Т.Г. Шевченка (в рушнику), лампадки, чорна хустина, вирізані з білого паперу голуби, ручки, олівці, вирізані з кольорового паперу круги (2см), клейка стрічка, ножиці.

Музичне оформлення: українська народна пісня «Плине кача по Тисині» у виконанні Пікардійської Терції;фонограмапісні«Україночка», музикаГ. Татарченка, словаА. Демиденка; Мирослав Скорик «Мелодія»; Ярослав Джусь «У смузі світла», композиція на бандурі; оркестр Поля Моріа «Токатта».

Технічні засоби:акустична система,проектор, мультимедійна дошка.

Хід уроку

На дошці написаний епіграф

Свою Україну любіть,

Любіть її вовремя люте.

В останню тяжку мить

За неї Господа моліть!

Т. Г. Шевченко

Учитель: Наш український древній рід

Благословенний Богом на життя довічне.

Його коріння з давніх літ

Дає нам силу титанічну.

Дорогі діти, шановні батьки та гості! Раді знову вас вітати у стінах нашої школи. Радісно тріпоче клен листям на шкільному подвір’ї, майорять жоржини та огортають духмяним цвітом чорнобривці. Школярі теж з нетерпінням чекали зустрічі з вчителями та однокласниками. І настрій у нас усіх сьогодні чудовий. Озирніться довкола. А чи помітили ви, йдучи до школи, як яскраво світить сонце і яке сьогодні небо?

Учні відповідають на запитання вчителя

Учитель: Найголовніше для всіх людей є те, щоб світило яскраво сонце і було мирне небо. Важко уявити, що десь над нашою рідною землею клекочуть гармати, повітря здригається від вибухів,  а відчай панує в очах людей…

Виходить дівчинка в українському вбранні. На плечах чорна хустина. Звучить мелодія Мирослава Скорика

Дівчина: Я – Україна, я – Україна,

Лиш перед Богом я на колінах,

Кличу вас люди зліва і справа

В святу Державу, мою Державу!

Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,

Пора звільнитись нам від прокляття!

Читець 1: Слухайте, слухайте, слухайте люди!

Хтось зворушив там тривогу –

То Україна, кров’ю обмита,

То Україна, слізьми полита,

Йде на всесвітню дорогу!

Учитель: Гірким і тернистим був шлях України у боротьбі за волю та незалежність. Україна знана і визнана. Українці виразно відрізняються від слов’янських і неслов’янських народів. Передусім – мовою. Українська мова – одна з найпрекрасніших й найбагатших мов поміж мовами інших слов’янських, та й не тільки слов’янських народів. Її називають солов’їною.

Читець 2:Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

Д.Павличко

Учитель: Українці мають усі підстави пишатись, що їхня Батьківщина не раз переживала дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки – України.

Читець 3:А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:

Спереду – сотник,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк

Учитель:Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження  прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість  з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити…

Звучить українська народна пісня у виконанні Пікардійської Терції «Плине кача по Тисині», на мультимедійній дошці з’являються світлини героїв Майдану, виходять дівчата в українському вбранні, тримаючи в руках запалені лампадки, присутні підводяться, вшановуючи пам’ять героїв

Гей, пливе кача по Тисині,

Пливе кача по Тисині.

Мамко ж моя, не лай мені,

Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,

Залаєш ми в злу годину.

Сам не знаю де погину,

Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,

Погину я в чужім краю.

Хто ж ми буде брати яму?

Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберуть ми чужі люди,

Виберуть ми чужі люди.

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?

Якби ж мені, синку, не жаль?

Ти ж на моїм серцю лежав,

Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,

Пливе кача в по Тисині.

Учитель:Убиті в столиці герої мають стати прикладом для кожного свідомого українця, що маємо робити все від нас залежне, щоби ті смерті не були марними.  Країна після трагедії стала іншою і потребує реальних змін в усіх сферах життя. Небесна сотня –новітні герої України. Вони полягли за нас із вами, юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями, як сказав поет. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове, інше протистояння.

Читець 4: Слухайте, слухайте, слухайте, люди!

Дзвонить десь дзвін безупинно –

То задзвонила воля здобута,

То Україна скинула пута,

То на свободі родина!  

Дівчинка в українському вбранні знімає чорну хустину

Читець 5: Моя Україно, без краю

Квітуча і славна земля!

З тобою радію, співаю,

Омріяний сонячний краю.

Ти моя радість і сила моя.

Учитель: Споконвічна боротьба за волю України не могла не дати паростки волі, паростки свободи. Україна здобула самостійність і позбулася протекторату ненажерливих сусідів. Росія споконвіку була «старшим братом» щодо України. І хоче, щоб під його «чоботом» ми були завжди. Тому й розпалює національну ворожнечу, щоб зробити нашу державу розрізненою та беззахисною.

Читець 6: Отче,

Зглянься з високості!

Отче,

Порятуй наш край!

Під ногами смолище плюскоте,

Пахне пеклом

Шлях,

Що слався в рай.

Ні спасіння, ні жаркого трунку

Нам не треба,

Господи, прости.

Ниспошли нам право порятунку,

Дай самим

Здобутися мети.

Вибач, Боже,

Може, ми без тями,

Діти тьми,

Рушаєм знов до тьми.

Ситі небесами і кремлями,

Певні:

Наш рятунок – тільки ми!

Закипають смертію долини,

Власть імущі

Гірші від смертей.

Дай нам право іменем Людини

Жити гідно імені людей!

Дівчата в українському вбранні виконують танок під фонограму пісні «Україночка»

Не одні хани у полон мене брали,

Били-вбивали, на чужину гнали,

Били-вбивали, на чужину гнали.

А я не скорилася. Із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.

Приспів:

Кажуть люди я сама, наче квіточка,

Що пливуть мої слова, як та річечка,

Що душа моя співає, мов сопілочка.

А я просто українка, україночка.

А я просто українка, україночка.

А я не скорилася, із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.

Учитель:Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік.

У кожного з нас є рідна хата. Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто і затишно, щоб жилось заможно.

Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море , і вся розмаїта наша країна.

Підходить до карти України

Двадцять чотири області, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь  та столиця України – Київ, розташовані на карті нашої держави. Від Ужгорода до Луганська, від Києва до Сімферополя,Україна багата родючими ґрунтами, водними ресурсами, корисними копалинами, різноманітним рослинним та тваринним світом, умовами для розвитку промисловості та сільського господарства. Економічна могутність України, так само, як політична і культурна, залежить від її цілісності й неподільності.

Учитель: Послухайте ось таку притчу.

Якось, у коробці лежали тюбики з фарбами. Одного разу біла фарба сказала чорній,  що в тюбику лежала найближче до неї:

-    Сестро, що за біда трапилася з тобою? Чому ти така брудна?

-    Я не брудна, такий мій колір, - відповіла чорна фарба.

-    Тоді ти неправильна фарба, і колір у тебе неправильний. Подивись на мене, ось яким повинен бути справжній колір, і взагалі, всі кольори походять від білого, тому нема нічого більш витонченого, як білий колір, на котрий повинні прагнути бути схожими усі інші фарби.

Це зауваження не сподобалось чорній фарбі і вона незадоволено відповіла:

-    Ні, це ти неправильна, а мій колір найправильніший. І взагалі,  якби не було чорного кольору, то нічого видатного не змогли б намалювати. Спробуй без мене щось намалювати, білий аркуш так і залишиться білим.

Почувши це, засперечалися інші фарби і навперебій почали доводити, що тільки їх колір правильний і потрібний. Що тільки вони будуть обрані художником для створення шедевру. Довго та запекло вони сперечались, так, що деякі навіть почали вибризкуватись з тюбиків через розбурхану неприязнь.

Та раптом кришка коробки відкрилась і на тюбики впало яскраве світло. Художник вийняв фарби і видавив їх на палітру. Потім, змішавши їх одна з одною, наніс на полотно, де й відбулося їх примирення. Художнику не було ніякого діла до їх протиріч, він бачив єднання у різноманітності. Для нього були важливі всі кольори. Так був створений великий шедевр, де фарби не протистояли, а взаємодоповнювали одна одну.

Так і в нашій країні, кожне місто, кожна область– це лише окремий тюбик з фарбою, а разом ми – квітуча, барвиста Україна.

Учитель: Звичайно ж у кожного з нас є рідні та друзі з різних куточків України. Пропоную вам підійти до карти та наліпками з кольорового паперу позначити міста, де проживають ваші рідні та друзі.

Учні підходять до столу, беруть наліпки з кольорового паперу прикріплюють їх на карті України, позначаючи місця, де проживають їх родичі, друзі, знайомі. За бажанням учні розповідають свої історії. Звучить мелодія оркестру Поля Моріа «Токатта»

Учитель: Погляньте на карту нашої Батьківщини. І хоч усі ми різні, та разом зуміли створити ось який шедевр.

Читець 7:Хай вище виросте пшениця,

Хай глибшає дніпрове дно!

Не розділяють нас границі,

Бо ми побратані давно.

Учитель:Символічним є те, що на Майдані, виборюючи свою свободу й нове життя для України, стояли поруч пліч-о-пліч представники різних регіонів України: Івано-Франківська і Харкова, Львова і Кіровограда, Чернівців і Полтави, Рівного, Одеси і Севастополя.

А коли після анексії Криму та подій на сході України сотні сімей, зіткнувшись із труднощами,змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки, їх охоче прийняли родини з Прикарпаття, Волині, Київщини, Черкащини та інших територій України.

Це ще раз доводить, що Україна – єдина держава, і кримські татари разом з українцями і всіма іншими національностями, які проживають на території України – єдиний народ.

Учитель: Перед вами лежать вирізані з паперу голуби. Пропоную вам написати слова підтримки вашим одноліткам, сім’ї яких змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки.

Звучить мелодія на бандурі у виконанні Ярослава Джуся. Учні записують свої побажання, слова підтримки на голубах з паперу та прикріплюють їх на дошці

Читець8: Дмитро Павличко «Клятва»

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить –

Всі свої тисячолітні болі

В славу України перелить.

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить –

Стати рівним у народів колі,

На свободі й для свободи жить!

Учитель: Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми пишаємося нашою молоддю. Вона активна, здатна відстоювати своє майбутнє. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас.

Будем жить! На зло гіркій недолі,

Будемо мову рідну берегти,

Будемо сіять на своєму полі!

Любити, красивішати, рости.