«Особливості сприйняття і зображення

„давно минулих днів” В. Скоттом і О. Пушкіним  (на матеріалі творів «Айвенго» і

«Капітанська дочка») (7-й клас)

Тема: Особливості сприйняття і зображення «давно минулих днів»                   В. Скоттом і О. Пушкіним (на матеріалі творів «Айвенго” і «Капітанська дочка»)

Мета уроку:

-             визначити особливості жанру історичного роману, особливості зображення історичних подій у творах В. Скотта і О. Пушкіна, зробити порівняльний аналіз романів «Айвенго» і «Капітанська дочка»;

-             розвивати навички порівняльного аналізу літературних творів;

-             виховувати інтерес до історичної літератури, почуття честі і гідності.

Тип уроку: урок компаративного аналізу творів.

Обладнання: тексти романів «Айвенго» і «Капітанська дочка», ілюстрації учнів до романів, портрети В. Скотта і О. Пушкіна, комп’ютер.

Історія – це цвях, на який я вішаю свою картину.

О. Дюма – батько.

Хід уроку

І. Повідомлення теми та мети уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань. Запитання і завдання.

   1) Дайте визначення історичного роману.

   2) Хто започаткував цей жанр?

   3) Назвіть характерні риси цього жанру.

   4) Чому ми відносимо до історичних романів такі твори, як романи «Айвенго» і «Капітанська дочка»? Знайти визначення за допомогою комп’ютера.

   Дія роману «Айвенго» відбувається у ХІІ ст., події  пугачовського повстання, покладені в основу роману «Капітанська дочка», віддалені більш ніж на шістдесят років від часу його написання. Головне те, що історичний твір створюється набагато пізніше тієї епохи, яка в них змальовується. Це дає авторам можливість поглянути на історичні події з певної часової відстані, по-новому осмислити те, що відбулося. Письменники спираються на вивчені ними історичні документи, і у творі з’являються реалії минулого, докладно відтворюються побут і вдачі людей того часу. Автори відстоюють індивідуальний погляд на події далекого минулого, спираючись на власні історичні концепції, так чи інакше виражають своє відношення до реальних історичних осіб. Але віддаленість у часі не знімає актуальності проблематики історичного твору. До того ж відомо, що Пушкін високо оцінював історичні романи В. Скотта, а його архів включає невелику статтю, присвячену шотландському романісту.  

   5) Спробуйте порівняти історичний роман із давньоруським літописом або західноєвропейською хронікою. Що у них спільного і які відмінності?

   Розповідається про події минулого. Але літопис і хроніка складають враження незалежної об’єктивної оповіді. Літописець нічого не вигадує, він розповідає про те, що було, на його погляд, насправді. Розповідає послідовно і докладно, намагаючись створити системну, цілісну картину світу. Хроніка нагадує особистий щоденник, але присвячена вона не життю окремої людини, а історії якихось земель, правлінню європейських володарів і життю народу в різні періоди правління. В історичному ж романі тісно переплітаються вимисел і історичні факти, діють реальні історичні діячі і вигадані персонажі.

   6) Знайти  при допомозі комп’ютера про основні положення кодексу честі середньовічного лицаря.

     1. Не можна бути лицарем нехрещена людина.

     2. Головна справа лицаря – охороняти Церкву.

     3. Не менш важливо захищати слабих, вдів і сиріт.

     4. Весь шлях лицаря освячений любов’ю до Батьківщини.

     5. На цьому шляху він повинен бути незмінно мужнім.

     6. Він повинен боротися із невірними, ворогами Церкви і Батьківщини.

     7. Обов’язок лицаря – вірність сеньйору.

     8. Лицар зобов’язаний говорити правду і додержуватися свого слова.

     9. Ніщо так не прикрашає лицаря, як щедрість.

     10. Лицар зобов’язаний боротися із злом, захищаючи добро.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання

   І група. Виписати із роману «Айвенго» (або відмітити у тексті) визначення лицарської честі і складові кодексу честі середньовічних лицарів (гл. 10, 28. 29).

   Орієнтовний кодекс честі за В. Скоттом:

   1. Обов’язок справжнього лицаря – бути прибічником слабшої партії.

   2. Суворі поняття про лицарську честь забороняли чинити насильство над лицарем, який знаходився у безпомічному стані. 

   3. Справжньому лицарю важко залишатися бездіяльним, подібно до якогось ченця або жінки, в той час, коли інші поруч здійснюють доблесні подвиги. „...Тому що бій – наш хліб насущний, дим битви – те повітря, яким ми дихаємо! Ми не живемо і не хочемо жити інакше як осяяні ореолом перемоги і слави! Такі закони лицарства, ми поклялися їх виконувати і жертвуємо заради них усім найдорожчим у житті”.

   4. Нагорода лицаря – слава, вона увічнить його ім’я.

   5. Лицарський дух відрізняє доблесного воїна від простолюдина і дикуна, він навчає цінувати своє життя набагато нижче за честь, торжествувати над усілякими нестачами і стражданнями, не страшитися нічого, окрім безслав’я.

   6. Лицарство – джерело найчистіших і найшляхетніших прив’язаностей, опора пригнічених і захист ображених, оплот проти свавілля володарів. Без нього дворянська честь була б порожнім звуком.

   7. Свобода знаходить найкращих покровителів у лицарських списах і мечах. 

   ІІ група. Виписати правила дворянської честі із роману О. Пушкіна «Капітанська дочка».

   Правила дворянської честі за О. Пушкіним:

   1. « Я невольно стиснул рукоять моей шпаги, вспомня, что накануне получил её из её рук, как бы на защиту моей любезной. Сердце моё горело. Я воображал себя её рыцарем. Я жаждал доказать, что был достоин её доверенности, и с нетерпением стал ожидать решительной минуты» (Гринёв).

   2. «Береги честь смолоду». (Эпиграф. Дан издателем.)

   3. «Служи верно, кому присягнёшь; слушайся начальников; за их лаской не гоняйся; на службу не напрашивайся; от службы не отговаривайся; и помни пословицу: береги платье снову, а честь смолоду» (напутствие старшего Гринёва).

   4. «Я природный дворянин; я присягал государыне императрице: тебе служить я не могу»; «На что это будет похоже, когда я от службы откажусь, когда служба моя понадобится?»; «Долг чести требовал моего присутствия в войске императрицы» (Гринёв).

   5. «С омерзением глядел я на дворянина, валяющегося в ногах беглого казака» (Гринёв о Швабрине).

   6. «Не казнь страшна… Но дворянину изменить своей присяге, соединиться с разбойниками, с убийцами, с беглыми холопьями!.. Стыд и срам нашему роду!» (старший Гринёв).

ІV. Засвоєння навчального матеріалу

1. Завдання

     Знайдіть та порівняйте правила дворянської честі у романі О. Пушкіна з кодексом істинного лицаря у романі «Айвенго» ( комп’ютер ). Який злочин найстрашніший для лицаря і дворянина? (Зрада честі й обов’язку. Покарання невідворотне (Фрон де Беф, Бріан де Буагільбер, Швабрін)).

2. «Думай – Працюй у парі – ділись»

   1) Що спільного у принципах побудови романів В. Скотта і О. Пушкіна? (У центрі оповіді – закохана пара, чия доля залежить від повороту історичних подій).

   2) Порівняйте декілька епіграфів до глав у романах «Айвенго» і «Капітанська дочка». У чому їхня роль?

   3) Порівняйте роль введених у тексти романі В. Скотта і О. Пушкіна стилізацій народних балад і народних пісень. Наприклад, пісня Ульріки (розділ 31) і пісня «Не шуми, мати зелёная дубравушка…» (гл. 7 «Незваный гость»).

   4) Чим схожі між собою Гурт і Савелійович? Чим вони відрізняються?

   5) Яку роль відіграє випадок у долях Айвенго і Гріньова?

   Які випадковості керують долею Айвенго? Випадкова зустріч із Бріаном де Буагільбером і пріором, яких він відводить у дім свого батька; випадково Айвенго зустрічається у домі батька з Ісааком; випадково Чорний Лицар опиняється на турнірі і рятує Айвенго тощо.

   Які випадковості керують долею Гріньова? Випадково застигнутого бураном, йому випадково допомагає чорнобородий мужик, який випадково виявляється Пугачовим; випадково Гріньов дізнається, що Маша в руках зрадника Швабріна тощо.

3. Запитання

   1) Що спільного у романах В. Скотта і О. Пушкіна?

   2) Хто з героїв вам подобається більше – Айвенго чи Гріньов? Чому?

   3) У що вірить Айвенго і у що вірить Гріньов? Хто, на вашу думку, більш вільний?

V. Закріплення вивченого матеріалу. Підведення підсумків

1. Завдання

   Знайдіть у розділі «Пугачовщина» роздуми Гріньова, що полемізують з ідеєю Скотта про історичні закономірності розвитку суспільства: «Історія розвивається за особливими законами. Суспільство проходить через періоди жорстокості, поступово просуваючись до більш морального свого стану. Ці періоди жорстокості пов’язані з боротьбою завойованих із загарбниками. Як наслідок, кожний наступний етап розвитку, примиряючи ворогів, робить суспільство більш досконалим». Жахливі плоди завоювань, змальовані  у романі В. Скотта, перекликаються із жорстокими сценами бунту у романі Пушкіна (гл. 7 «Приступ», «Пропущенная глава»). 

  «Когда вспомню, что это случилось на моём веку и что ныне дожил я до кроткого царствования императора Александра, не могу не дивиться быстрым успехам просвещения и распространению правил человеколюбия. Молодой человек! если записки мои попадутся в твои руки, вспомни, что лучшие и прочнейшие изменения суть те, которые происходят от улучшения нравов, без всяких насильственных потрясений». ( О. Пушкін «Капітанська дочка»).

   «Не приведи Бог видеть русский бунт – бессмысленный и беспощадный. Те, которые замышляют у нас невозможные перевороты, или молоды и не знают нашего народа, или уж люди жестокосердые…»

   - У чому відмінності у поглядах письменників на закономірності розвитку суспільства?

2. «Ланцюжок дискусії»

   - З ким із авторів ви більше погоджуєтесь? Чому? (Висловіть і аргументуйте свою точку зору).

3. Аналіз епіграфу

    - Чи відомий вам автор цього вислову?

    - Поясніть вираз французького романіста?

    - Як ви вважаєте, чи можна віднести до романів «Айвенго» і «Капітанська дочка» цей принцип? Аргументуйте свою точку зору.

4. Перегляд уривків художнього фільму « Айвенго» та « Капітанська дочка».

VІ. Домашнє завдання:

   Підготуватися до контрольної роботи «Героїчне минуле у літературі.     Скласти кодекс честі сучасного лицаря при допомозі комп’ютерних технологій.