субота, 15 липня 2017 р.

НЕ ЗАБУДЬ САМОГО СЕБЕ

С Ц Е Н А Р І Й
 Ведучий  :                                                                                                                       Село живе, коли не сплять лелеки,
Із виріїв вертаються далеких,
Приносять діток до домівок тихих,
Нас захищають і відводять лихо.
Село живе, коли сміються діти,
коли у травах променіють квіти,
коли пшениці заквітчають поле
Коли живе, коли працює рідна школа.
В шкільній оселі завжди свят багато
Де музика лунає, чути спів.
Але у нас сьогодні надзвичайне свято-
Ми проводжаємо своїх випускників.
Сьогодні музика в школі лунає,
І тане в квітах урочистий зал,
Зібрались тут усі хто забажає,
Бо зараз розпочнеться випускний, останній бал.
 Ведуча:
Наш вечір називається «Незабудь самого себе»
А чому саме так?
(звучить легенда)
Існує легенда, що коли Господь Бог створив світ, то покликав до себе першу людину – Адама. І при цьому почав давати імена кожній тварині, рослині, дереву, квіточці, билинці, розповідати для чого призначені. Говорив довго, доки вони себе пам’ятали.
тільки одна квіточка стояла мовчазна. В неї були великі блакитні очі і золоте серце. Вона в блаженному захваті не могла нічого запам’ятати, всіх забула, крім творця.
Опустивши до землі свої чарівні вії, залилася рум’янцем, голуба квіточка звернулась до Бога, попросила пробачення, що не могла відірвати від нього погляду і забула саму себе. Вона по доброму просила творця повторити її ім’я.
Творець неба і землі поглянув на цю квіточку і промовив : «Вини твоєї немає в тім, що ти забула саму себе, мене тільки незабудь», і пішов.
Квіточка залишилася бути красивою і веселою. Стала всіма улюбленою. І за любов до себе її назвали прекрасним іменем «незабудка».
А сьогодні випускники, теж є прекрасними незабудками. Школа Вас завжди буде пам’ятати веселих і сумних, бешкетливих і слухняних, ввічливих і розумних .
Ведучий 1 Добрий вечір, дорогі гості, вчителі, батьки. Сьогодні в школі знову свято.
Ведучий 2 Свято юності і краси.
Ведучий 1 Грації і ніжності.
Ведучий 2 Ми проводжаємо в самостійне життя наших дітей.


Ведучий 1 Вдивляюся в майбутні душі юних
Ще віє свіжістю і подихом бажань.
Вітри життя несуть вас, ще немудрих
У світ нових досягнень, поривань.
І мить розлуки з вами, це як мука.
У ній живого спогаду печаль.
Сльоза. Мов синьоока незабудка
Туманить погляд й проводжає вдаль.
Ведучий  2. А зараз дозвольте представити гостей, які присутні на нашому святі. Це – найближчі, найрідніші для наших випускників люди, їх батьки. Для них сьогоднішній день – також свято. Але дивлячись на своїх дітей, радіючи за них, вони згадують, напевне, і свій випускний, і свою юність. А від того стають красивішими і, навіть, молодшими.
В.1. Та перелік гостей буде неповним, коли ми не згадаємо людей, які були поряд із випускниками всі роки навчання в школі, які віддавали їм не тільки свої знання, а й частину свого життя, свою душу.
В 2. Сьогодні на наше свято також завітали гості.
В.1. На урочистому святі присутні:
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Вітаємо всіх оплескам.                                   
 Тож давайте зустрінемо наших випускників 2017 року разом із класним керівником та вихователями добрим словом, поглядом світлим.
1. Спочатку він був непомітним хлопцем,
Та ось вже вимахав на зріст під метра два
І коли знизу дивишся на нього,
То крутиться дедалі голова.
І учні , педагоги його люблять,
Ну а дівчата просто розум гублять. Байбуз В.
2.  Вона мамі помічниця… І коли встигала вчиться?
Вміє смачно готувати, про порядок в домі дбати,
Психологом стане Ліля – знатиме все до діла.  Гавриленко Л.
3. Він з комп’ютером на ти, та з науками  тоже.
Має руки золоті, все що хочеш може,
Симпатичний, чорнобривчик, з усмішкою очі.
Ну хто ж собі чоловіка не схоче.  Не вживає  поганих слів , тобто нецензурних . Мова  йде про Дубограя нашого Юрія.
4.  Без  неї малята б осиротіли, ну з ким би вони іще так говорили, Ну з ким вони розглядали питання про перше, а може й не перше кохання.                             ЇЇ ви впізнали  - це наша Заіченко Настя.
5.  Учениця на всі сто , змалку виступала
Честь школи в МАНі захищала. Граціозна і струнка, немов тополинка
І цінує у житті кожною хвилинку. До фігури і лиця слів не підібрати
Просте слово – краса з нею не зрівняти.  Іщенко Олена.
6. Вірш напише. Поспішає, з хлопцями канат тягає.
Ні на мить не засумує. Ще й усіх  сфотографує.
Це вже не секрет – вступить в університет. І вона це точно знає.
Пари не прогуляє. Коломієць Аліна.
7. У шкільних святах немало цю дівчину запам’ятало.
Спробуй не запам’ятай . Голос як у Наталі Май.
І вона – це факт, їй Богу, стане класним педогогом. Коломієць Наталя.
8. Юна  Аліна зветься ця активістка, Є в ній чарівність і кокетство є.
Правила всі учить, моду й онлайн любить
Від моделі шарм у неї є. Гарна ця дівчина – розум, щирість, простота, гармонує ще й доброта. Літвіцька Аліна
9. Любить вона спілкування у вільний час й після навчання
Піде вчитись в ВНЗ – починається лиш все!
Спокій  теж її краса. Всім би таку рівновагу.
Хлопці, ви зверніть увагу. Майдебура Вікторія
10.Гарна ця дівчина: розум і простота.
Гармонує в ній щирість і доброта.
 Вона активістка,завжди в центрі подій,
 Ти сперечатися з нею не смій. Бути організатором хист у неї є
І усім нам приклад подає.  Павленко Діана.
11. Добра дівчина , неспокійна , і як друг вона надійна.
Бува й « коники» викидає… Дуже гарні очі має.
Після відступів ліричних Ліда буде в амплуа незвичнім – кандидат наук медичних.   Сарданова Ліда.
12. З усмішкою згадаєм той далекий час, не забути нам його ніколи.
Як тебе, Сашко , у 5 клас батьки привели  до  нас у школу.
А зараз грає він у ігри спортивні, накачавши м’язи дивні.
 Працювати любить дуже , до дівчаток небайдужий. Хаян Саша.
 13. Він хорошим господарем хоче стати
Щоб до школи не ходити , а швидше працювати.
Мріє сад виростити, дім збудувати.
 Та ще й агрономом успішним стати. Чоботов Артем.

В. 1. Школа! Одинадцять незабутніх років зустрічали вас в класі вчителі, адміністрація, були поряд з нами на уроках, екскурсіях, вечорах. Саме зараз ми хочемо надати слово людині, яка багато шкільних років була поряд з нами, несучи відповідальність за всі наші вчинки, за всі наші успіхи і невдачі.
В.2. Директор має бути мудрецем, читцем, співаком та ще й поетом,
Щоб керувати школою, та ще виховувати всіх авторитетом.
Директор добре знає свій урок, і відповідь дає на всі питання
Він навчає нас за кроком крок, даючи все нові й нові завдання .
Працю директора не зміряєш ніяк, і результат її ти не побачиш.
Він дітей навча не аби як – він життєві нам розв’язує задачі.
В.1.
Катерино Борисівно, запрошуємо Вас до слова.
(виступ директора школи)  
 Ведучий 1. Слово для зачитання наказу  надається Пасхал Г.П.
 Ведучий1 Слово для  привітання надається директору  НВК Вінярській
В.2. Наш вечір ми розпочали розмовою про прекрасну квіточку з золотим віночком, в середині якої б’ється маленьке сердечко і має чарівну назву – незабудка.
В.1. Про цю красуню можна говорити найкращі слова. Бо вона вмита вранішніми росами, в її очах сяє голубе небо, в кісках тепло сонячних промінців. Хто її зустрів хоч раз незабуде довіку. Так і вчитель  школи, довіку не забуває своїх вихованців, хвилюється за їх вдачі і успіхи.
В.2. Сьогоднішнє свято – це підсумок пройденого шляху, прощання  з безтурботним дитинством, зустріч світанкових промінців юності.
( плач дитини, З’являється тато і медсестра.)
Медсестра: А, татко прийшли! Вітаю, у вас дівчинка.
Тато: Яка дівчинка?
Медсестра: Ну, дівчинка, донечка у вас народилася.
Тато: А що, хлопчиків уже не було?
Медсестра: Не було, за ними треба раніше приходити.
Тато: Та я і ще вчора приїжджав!
Медсестра: Чоловіче, не смішіть людей! Ви маєте доньку, помічниця вам виросте. Сорочки пратиме, обід варитиме, щебетатиме, як синичка.
Погляньте, яка гарна. ( показує)
Батько. Так... Я знаю... А завідувача не можна побачити?
 Медсестра. Навіщо?
Батько. Обміняти б...
Медсестра. Та що ви кажете? Хто ж це свою дитину на чужу міняє? 
 Батько. То це вже остаточно? І тут по блату. Ну, нічого. На перший раз нехай, але наступного вам так не минеться!
В.1. Так, чекали своїх діток наші татусі. Хтось розчаровувався, а хтось радів. Та дітки росли.
В.2. Дорогі випускники, уявіть, що машина часу перенесла на 11 років назад. І ви знову, тримаючись за руки мам і тат, стоїте на шкільному подвір’ї. Маленькі, з допитливими оченятами…
Це було так давно і в той же час, це було так не давно
      (з'являється маленька дівчинка, з іграшкою в руках під музику "Зачекай моє дитинство, зачекай" ходить, щось шукає її бере за руку випускник)
Випускник. Ти, що, дівчинко заблудилася? Перший раз у перший клас? Співчуваю.
Дівчинка . - Я вирішила прийти до вас на ваш випускний, щоб ви запам’ятали мене назавжди.
Дитинство я ваше. Мене ви впізнали?
Згадайте, як в школі зі мною ви грали,
Як били коліна й в дитячі роки
У піжмурки гралися ви залюбки.
Усі дні народження, торт і свічки,
І як одягали у сукні ляльки,
Як мамині туфлі тихцем узували,
Як кішку варенням самі годували,
Малюнки в альбомі і квітів розмай ...
Сьогодні прийшла я сказать: “Прощавай”.
А кожен в житті достаток хай має
І школу як спонсор завжди виручає.
Щасти й прощавай, 11 клас.
Роки не спинити ніколи
І тільки у снах повернусь я до вас.
Я ваше дитинство зі школи.
Випускник. Зачекай, ось тримай листа, це наша сповідь перед дитинством. А як ти виростеш і будеш випускатися зі школи допишеш до наших вражень і побажань свої.. Обіцяєш? Домовились?
Дівчинка.  Так, обіцяю.
Випускник. Ми тебе ніколи не забудемо. Ну, а тепер "До побачення".
Дівчинка. Щасливої вам життєвої дороги.
(дівчинка всім махає до побачення і вибігає)
.

1-й випускник Коли ми вперше прийшли до школи, ми були маленькими, пухкими і нетямкими.
2-й випускник  Тепер ми - великі, сухорляві і знаємо більше, ніж треба
1-й випускник   І як це називається?
2-й випускник   Що виросло - то виросло…
1-й випускник   це називається "еволюція", через яку нас провела  Надія Максимівна Загребельна. Але ви були для нас не лише вчителем зарубіжної літератури  а й класним керівником.
2-й випускник    У кожного із нас був класний керівник,
Найкращий із усіх і справді "класний".
Він зустрічав нас, як дітей своїх,
Щоб кожен день нам видававсь найкращим!
Ви - класний керівник, а це вже мужність,
Адже усякого буває в школі.
Ви - наша радість, ви - висока мудрість,
Ви - світле сяйво у дитячій долі!
1-й  Випускник.
Ви нас старанно розуму навчали,
Виховували так, як лиш могли.
Батьків частенько в школу викликали
Й від них самих  у захваті були.
2-й Випускник.
Тому не виразить словами
Безмежну вдячність нашій класній мамі.
Кожний день були ми з вами,
 І ділили радощі й тривоги,
Ви про нас завжди все знали,
Усі наші стежки — дороги.
1-й Випускниця.
Було, що через нас ви потерпали,
 Гріхи від  інших наші прикривали,
Були за нас завжди відповідальна,
І за прогули, і за все на світі,
Надійна, мудра і сучасна,
Керівник ви наша класна.
В.2
Цього їм не забути вже ніколи.
Тай Вам їх , мабуть , не забуть.
Скажіть же їм своє останнє слово.
Благословіть у самостійну путь.
В.1А я до мікрофону хотів  би запросити  Н
адію Максимівну, а чому вона скаже сама (виступ класного керівника) .
(пісня про класного керівника)
В.2. Дорогі наші випускники! Цієї миті ви чекали довгих 11 років. І от вона настала. Ваш шлях у чудовій країні знань завершено і оцінено. Гадаємо,  зараз ви також маєте, що сказати нам на прощання, будь ласка!
 (Слово випускник, виступ випускників).
 1 – в. Здавалось, 11 літ – багато,
Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.
Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято
Щоб хоч би тиждень в школі ще побуть.

2 – в. Пройтися школою і тихо наодинці
Ще зазирнути в кожен – кожен клас,
Все пригадати до найменшої дрібниці,
Щоб залишилась в пам’яті у нас.

3 – в. Усе було за одинадцять років в школі:
Підказки, жарти, спогади сумні.
Усе спливло… і нині в дружнім колі
Згадайте ті щасливі й незабутні дні…

4 – в. Шкільне дитинство дзвоником злетіло,
Доросле починається життя.
Нам щойно атестати вже вручили,
Путівку в невідоме майбуття.

5 – в. Усе було: і мрії, і бажання,
І хтось радів, а хтось чомусь зітхав.
Все відгуло, настав вже час прощання…
Згадаймо всіх, хто нас навчав.
 ( Флешмоб . Сценка « Іноземний гість»)                                                                 В.2         Батьки і діти – це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
Це – сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді – колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
В.1.     А діти – це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка не має меж !
    В.2.  Як добре, що ваші тато і мама зустрілися у житейському морі.
Знайшовши свій берег кохання. Кожен ваш день починався
   з маминого ніжного поцілунку, з батькового теплого погляду.
В.1. Мама і тато були завжди поруч. Вели вас по стежині життя,
оберігали від усяких негараздів, зігрівали добром, ласкою і
любов’ю.
В.2. Так уже повелось на Україні, що завжди перед всіма важливими подіями людину благословляють на щастя, на долю батьки. Шановні випускники, прийміть же батьківське благословення.  Від імені батьків випускників до слова запрошується ________________________(Виступ батьків)
В.1. Шановні батьки! Багато сил, терпіння та часу треба було докласти, щоб виростити таких гарних та розумних дітей. Хочеться подякувати багатьом з вас ще за те, що допомогли зробити шкільне життя кращим, легшим, цікавішим.
Слово  - відповідь випускників до батьків
А без батьків чого ми в світі варті ?
Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту,
Без нашого родинного житла?

Спасибі вам , тату, за щирість і ласку,
За доброту і щедрість, за зоряну казку,
За витримку вашу , за батьківське слово,
До вас ми звертаємося знову і знову.
                                                                                                                           Вклоняємося низенько до землі усім батькам,
Які прийшли і тим, що не змогли  прийти на свято.
Уклін прийміть , шановні наші, милі й дорогі
І найдорожчі в світі – мама й бабця, дідусь і тато!

Я цілую , бабусю , твої стомлені руки
Я вклоняюсь низенько твоїй доброті!
Сивочолий дідусь й глава нашого роду,
Ти навчив розуміти і зло і добро
Де не буду , до вас прийду на пораду,
Знайду вірну стежину , як би там не було.

В.2.  Озирнімося на хвилинку назад. Адже 11 років – це час. І чого в вас тільки не було. Який довгий шлях був у вашого АТЕСТАТУ.
В.1. Перше вересня… Дзвінок… Ромашки…
В.2. Банти… Косички… Первоклашки…
В.1. Буквар… Перша двійка… Невимита дошка…
В.2. Перше в класі прибирання…Нерозділене кохання…
В.1. Фараони…Глобус…Карта… Розмальовані всі парти…
В.2. Піфагор…Жири… Кислоти…Пушкін… Лермонтов … Незграбні ноти…
В.1. Для контрольної шпаргалка…спортмайданчик… зажигалка …
В.2. Танці…музика…гітара…дискотека…знову пара…
В.1. Вечір…сценка…фонограма…
В.2. А мене, як завжди не пустила мама…
В.1. Карантин… практична…випускне плаття…
В.2. Ось такий шлях атестату...
В.1. Кожен випускний вечір – немов птах, що залишає веселий шкільний двір. Небо затягується хмарою смутку і випадають краплі дощу втрат і жалю… Але це лише мить. Налетить вітер змін, маленький шкільний дворик стрепенеться й оживе до вересня. А що ж Птах? Птах спурхне і підніметься високо в синє зоряне небо, зробить прощальне коло, торкнеться легким крилом кожного, ніби закликаючи за собою туди – у невідомість. Уперед за птахом удачі – синім птахом надії, віри, перемоги. Але це буде трохи пізніше, а зараз
В.2.  Минає дитинство… І залишаються від нього тільки звуки, які наближають до класу кроки вчителя, скрип крейди, шум дощу  і аромат квітів учителям на прощання. Настане світанок, відкриються двері, вийде щаслива зграя випускників і розлетиться світом. Назавжди…
В.1.  Але в якійсь момент кожен з вас зрозуміє, які прекрасні люди протягом 11 років навчались поруч із вами, сиділи за однією партою, підказували на уроках… Таких уже не зустрінеш…

В.1.
Традиції і звичаї народу
У них життя, характер і душа.
Тож короваєм починається дорога,
Коли дитя батьківський дім лиша.
В.2.
У нім – духмянім, сонячнім, рум’янім –
Турбота батька й мамина сльоза.
Це захист від знедолень і обманів,
Щоб обминула вас життя гроза.
В.1.
Сьогодні від батьків прийміть це диво –
Наш український пишний коровай.
батько, й мати, батьківська родина,
Своїх дітей зі святом привітай. )
В.2. Так уже повелося у нас в Україні, що завжди перед усіма важливими подіями  людину благословляють на щастя, на долю і дарують найдорожче, найсвятіше. А що може бути ціннішим за хліб, яким і благословляємо ми, батьки, своїх дітей у щасливу дорогу майбутнього
(На фоні мелодії виходять батьки  з короваєм.)
В.1.: Дорогі випускники!
 Спішать урочисті хвилини прощання,
І прибрана школа сьогодні для вас
Напутні слова і палкі привітання
І ось вже останній запрошує вальс

Випускниця. (виконує вірш)
               Вальс
Якби у мене був великий сад
В якому б виростали буйні квіти
Я незабудок насадила б ряд,
Щоб потім, як дорослі стануть діти
В чеканні самостійного життя
Під вальсу звуки, що так легко тануть,
І кожному з них подарувати
Букетик квітів, що не в’януть.
П’ять пелюсток блакиттю променять
І жовта серединка – свято сонця.
Нехай роки у даль собі біжать
Чи поневолить інша сторононька,
Та незабудки ніжний аромат
Стискає груди пам’яттю живою
Нехай же довго школа і твій клас
І вчитель твій встають перед тобою.
Бездоганна синь, блакить небес
Нагадує твого дитинства небо,
Бо незабудка чудо із чудес
Знов пам’яттю обізветься до тебе.

В.2. Багато в житті ще звучатиме вальсів
Та так вже не буде ніколи для вас,
Щоб друзі і вчитель, і тиша у класі,
І перше кохання, і юність, і вальс.
  (Вальс випускників)
 В.2. Очі синіють, сміються і плачуть,
Очі розлуки зі школою бачуть.
В нас розтавання ці очі, як квіти,
Не забувайте їм слати привіти,
А вчителі не забудуть ніколи,
Ці оченята, ці яснії зорі
Ці незабудки, допитливі й чисті.
Очі дитячі – палкі і врочисті.
Дивляться в душу, на світ цей чудовий,
Погляд сьогодні у вас зовсім новий,
Трохи мрійливий, а може журливий,
Тільки для нас особливий, важливий,
Хай на обличчя цих юних, прекрасних.
          Очі цвітуть незабудками й щастям
В.1. Вечір цей святковий і врочистий
Сплинув так, як з гір стрімких вода.
Через п’ять, чи може десять років
Ви повернетесь до рідного гнізда.

В.2.  Гучними аплодисментами проведемо наших випускників у доросле життя під вишитими рушниками. ( Вальс. Торт. Рушники).

Немає коментарів:

Дописати коментар